ПОВГРУЗА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Вгрузнути (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Стоять [лелеки] черідкою, повгрузали в розталь, — замерзнуть (Ю. Янов., І, 1954, 28); Тички повгрузали в землю і, здавалось, от-от тріснуть під вагою важкого винограду (Досв., Вибр., 1959, 422); Присадкуваті руді мазанки повгрузали в землю (Гончар, Таврія, 1952, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 636.

Повгрузати, заємо, єте, гл. Увязнуть; войти въ землю; въѣсться въ тѣло (о многихъ). Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали. Г. Барв. 190. До парубка, аж у його і вірьовки повгрузали в руки. ХС. III. 57.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 208.