ПОВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. Помандрувати. [Рябина (до Казиброда):] Зараз тут буде [шандар], і ще нині повандруєш у ланцюжках до міста (Фр., IX, 1952, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 635.

Повандрувати, рую, єш, гл. = Помандрувати. Куди та дівчина повандрує? Чуб. V. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 208.