ПОВ’ЯЛИ́ТИ, в’ялю́, в’я́ли́ш, док., перех.

1. Позбавити свіжості, соковитості; зробити в’ялим. Холодна та зима була, цвіт пов’ялила (Сл. Гр.).

2. перен. Зв’ялити (у 2 знач.). Важка праця пов’ялила обличчя.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 700.

Пов’ялити, лю, лиш, гл. Сдѣлать вялымъ, заставить увянуть. Холодна та зіма була, цвіт пов’ялила. Чуб. V. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 229.