ПОВ’ЯЗА́ТИСЯ див. пов’я́зуватися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 699.

Пов’язатися, жуся, жешся, гл.

1) Надѣть на голову повязку, ленту.

2) Окончить связываніе сноповъ. Зміев. у.

3) Образовать завязь. Пов’язались були добре огірки й кавуни, та дощу не було довго, то й в’язь посохла. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 229.