Про УКРЛІТ.ORG

побічниця

ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, — як ідеш, так мов у дзеркалі (Укр.. казки, 1951, 178); Вона напруго кинулася в ліжку.. і, вдарившися одною рукою о дерев’яну побічницю ліжка, закричала (Фр., VII, 1951, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 619.

вгору