ПО́БІЧ, присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що по́ряд 1. Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Хотк., І, 1966, 147); Налив [Сава Петрович] собі з пляшки, що стояла на кругленькому столику побіч (Головко, II, 1957, 272); Зараз побіч Потурайчина, але під другою стіною,.. сидів ще один студент (Март., Тв., 1954, 277); Чотири пари волів тягли плуга.. Побіч волів ішов хлопець-погонич (Гр., II, 1963, 59); Наша підвода спинилась побіч кількох інших (Досв., Вибр., 1959, 91); В родині жінка займає дуже поважне і почесне становище, ба навіть веде своє окреме (жіноче, домашнє) хазяйство побіч мужичого (Фр., XVI, 1955, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 618.