ПОБІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Бідувати якийсь час. Крамниці тут є, в Кучук-Узені навіть добра, тож можна все дістати. А то й побідуємо, недовго вже (Коцюб., III, 1956, 146); Параска,.. недовго побідувавши біля розореного злиденного господарства, перейшла до міста (Еллан, II, 1958, 8); — Потерпи, — каже [батько], — моя чаєчко біла, побідуй, доки зможеш (Козл., Сонце.., 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 615.