Побігуця, ці, ж.

1) = Побігайка. Та не можна її (наймички) держати: така побігуця, що ніколи в хаті не всидить. Валк. у.

2) мн. = Побіганки. справляти побігуці. Вѣчно бѣгать, постоянно уходить изъ дому. Що се ти побігуці справляєш? Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 203.