ПОБІ́ГАЧ, а, ч., розм. Особа, що виконує незначні доручення, робить дрібні послуги кому-небудь, бігаючи, ходячи кудись. Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (Досв., Гюлле, 1961, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 614.

Побігач, ча, м. Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 202.