ПОБУТОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін. Довженко не побутописець, його царина — людська душа в усій красі і духовній привабливості, в найвищому злеті свого розкриття (Рад. літ-во, 10, 1969, 74); Пимоненка колись вважали тільки художником-побутописцем. Насправді ж рамки його творчості набагато ширші (Рад. Укр., 21.IV 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 630.