ПОБУТО́ПИС, у, ч. Те саме, що побутописа́ння. Стельмаха, як і Довженка та Яновського, приваблює не дрібний побутопис, не реєстрація того, що було, а події й герої великих звершень, люди щедрої й багатої душі (Вітч., 3, 1962, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 630.