ПОБУДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до будува́тися 1. Нажебрав [Книш] стільки, що й побудувався й сина оженив на грунт (Март., Тв., 1954, 374); Саш-кова мати часто розповідала про лимаря Чепіжку, про те, як він розбагатів, як побудувався, як став підприємцем та купцем Чепіговим (Юхвід, Оля, 1959, 139); [Антон:] Крутояри побудувалися біля нас після війни, коли ми були отакенькі… І я від них не відступлюсь (Дмит., Дівоча доля, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 629.