ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до побронзові́ти. Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (Кучер, Чорноморці, 1956, 569).

2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим. Подих їхній [заводів] примушував молоді каштани задовго до осінніх холодів ронити своє побронзовіле, ніби спалене, листя (Собко, Справа.., 1959, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 627.