ПОБРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побри́ти. Ось Ваня приходить, чистенький, помитий, В новому костюмі, гарненько побритий (Сто пісень.., 1946, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 627.