Побреніти, ню́, ни́ш, гл.

1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220.

2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 205.