ПОБО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок. Відчувати побоювання; боятися. Як вона тремтіла при кожній згадці, що він може занедужати, як побоювалася, щоб його яке лихо не навістило (Круш., Буденний хліб.., 1960, 23); Софія.. трошки навіть побоюється, коли він сидить мовчки (Шиян, Гроза.., 1956, 190); В п’ятнадцять років він був сильним, спритним, хитрим і безжальним, і мисливці побоювалися його (Тют., Вир, 1964, 447); [Андрій:] Чекати довелося довгенько, і я вже побоювався за тебе (Галан, І, 1960, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 623.