ПОБО́ЮВАННЯ, я, с. Почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Побоювання Калиновича, що втратить посаду після спалення старої бухгалтерії в ратуші, не здійснились (Фр., VI, 1951, 165); — Але ж у вашому тоні я вловила якесь побоювання, — сказала Надія (Баш, Надія, 1960, 114); Побоювання й сумніви, висловлені Сутугою, мучили й його, Балуту, але він удавав, що страшного в цьому немає (Кир., Вибр., 1960, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 623.