ПОБОРЮКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Борюкатися якийсь час. Де не взялись веселі школярі, Поборюкалися в снігу пухкому, Скачали бабу, та й гайда додому (Вирган, В розп. літа, 1959, 168); Козакові знов та й знов кортіло з малюками поборюкатися (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 623.