ПОБОРОНИ́ТИ ¹ див. поборонува́ти.

ПОБОРОНИ́ТИ², роню́, ро́ниш, док., перех., розм., рідко. Заборонити. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти! (Номис, 1864, № 8993); Торгуй скільки тобі треба, та з якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто тобі не поборонить (Кв.-Осн., II, 1956, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 623.

Поборонити, ню́, ниш, гл. Запретить. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти. Ном. № 8993. Скілько хоч куштуй, ніхто тобі й не поборонить. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 205.