ПОБО́ВТАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Бовтати якийсь час. Штукаренко мовчки відстебнув флягу, що висіла на поясі ззаду, злегка побовтав і переконався, що на дні ще щось є (Голов., Тополя.., 1965, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 621.

Побовтати, таю, єш, гл. Взболтать. Побовтала глечики з молоком.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 204.