ПОБЛИ́СКУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до побли́скувати. Ось розкинулось, аж до самого небосхилу розляглося засипане снігом поле і спить під поблискуючою тисячами іскорок одежею, чекаючи, поки не збудить його весна… (Коцюб., І, 1955, 110); Вона бачила тільки його смолисті, розсипані по всій голові, поблискуючі на сонці, пружинисті кучері (Тют., Вир, 1964, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 620.