ПО́БЛИСК, у, ч. Яскраве сяяння, світіння; блиск. Замок був там; зброї поблиск, Сміх і співи там гули (Л. Укр., IV, 1954, 126); Куди до біса виходили ті вікна, що на шибі не відбивався жоден поблиск світла? (Вільде, Сестри.., 1958, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 620.