ПОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, перех.
1. Док. до бга́ти 1-3. Побгати сорочку.
2. док., діал. Наліпити з тіста пирогів, вареників і т. ін. Прихвачусь [швидко візьмуся] мерщій до тіста, пироги побгаю (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 6. — С. 610.
Побгати, бгаю, єш, гл.
1) Полѣпить, подѣлать. Як побгають перепійці, борону, то тоді садовлять їх у піч. МУЕ. І. 119. Полт. Прихвачусь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15.
2) Скомкать; сложить (напр. ткань). У нас коники посідлані стояли, у нас жупани побгані лежали. Лукаш. 95.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 3. — С. 201.