ПОБАРА́НІЛИЙ, а, е, розм. Безтямний (про очі, погляд); посоловілий. Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста (Коцюб., І, 1955, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 609.