ПОБАГРОВІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до багрові́ти 1. Він затамував подих і весь побагровів (Довж., І, 1958, 285); Обличчя.. побагровіло від напруги (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 608.