ПОБА́БЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., рідко.

1. фам. Стати старою; постаріти. Домаха дівкою посивіла і побабчилася (Сл. Гр.).

2. розм. Укритися зморшками (про тіло, шкіру). Обличчя побабчилось.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 607.

Побабчитися, чуся, чишся, гл. Сдѣлаться старухой. Домаха дівкою посивіла і побабчилася.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 200.