ПЛІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех. Забивати плішку, клинок для закріплення (сапилна, топорища і т. ін.). Оверка гукали з усіх сторін справлять сапачки, клепать, плішить, мантачить (Горд., Заробітчани, 1949, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 588.

Плішити, шу́, шиш, гл.

1) Вбивать клинья для скрѣпленія. Плішити сокиру.

2) — рибу. Оглушать ударомъ палки находящуюся подо льдомъ рыбу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 197.