ПЛІШИ́НА, и, ж.

1. Місце, на якому витерлася, облізла шерсть. На кінці хвоста у неї [в лисиці] була плішина з куряче яйце завбільшки (Укр.. казки, легенди.., 1957, 46); // Оголене, безволосе місце на голові людини (звичайно на тім’ї); лисина.

2. Позбавлене рослинності, вигоріле, вимокле і т. ін. місце серед поля, в лісі тощо. В дубині колгосп посіяв п’ять гектарів.. сортової пшениці; Любу цікавило.., чи не утворилися плішини (Бабляк, Вишн. сад, 1960,127); Внаслідок загибелі рослин на дуже пошкоджених посівах можуть утворюватись великі плішини (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 116); // Пляма, що виділяється своїм кольором, формою і т. ін. на якій-небудь поверхні.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 588.