ПЛІД, ч.
1. род. плода́ і пло́ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав’язі квітки і містить у собі насіння. Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (Техн. культ., 1956, 127); Плоди сафори — ягідки соковиті (Гончар, Тронка, 1963, 46); // Соковита їстівна частина деяких рослин (фрукти, ягоди). Він їздив по сільських ярмарках, по хуторах.. з усяким зерном, овощем, з плодом (Вовчок, І, 1955, 347); За огорожею.. підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); // рідко. Взагалі те, що родиться. І щоб всяке добре сім’я Ти [нива] повік плекала, І щоб світу добра служба З твого плоду стала! (Фр., X, 1954, 13).
Плід (плоди́) землі́; Плоди́ земні́ — все їстівне, що росте на землі. — Це яблуко.. — це найдосконаліший плід землі (Довж., І, 1958, 411); Плоди землі прикрасили будову Своїм живим і теплим ланцюгом (Бажан, Вибр., 1940, 182); Прекрасні, друзі, наші всі моря, І хай вони на хвилях пружних носять Плоди земні на вжиток добрим людям (Рильський, III, 1961, 113).
2. род. плода́. Організм ссавців та людини в утробний період розвитку. Акт народження завжди є для новонародженого травмою ..Особливо ж небезпечні в цьому відношенні затяжні роди при вузькому тазі, поперечному положенні плода або сідничному передлежанні (Хвор. дит. віку, 1955, 9); * Образно. У мене вже й фабула складається. Поки що не писатиму тобі про неї, бо це плід не виношений (Коцюб., III, 1956, 166).
3. род. плода́, перен. Результат, наслідок яких-небудь дій, зусиль. Мов стародавній дуб-велетень стояв Захар Беркут серед молодого покоління і міг тепер бачити плоди своєї довголітньої діяльності (Фр., VI, 1951, 36); Боротьба за втілення в життя ідеалів соціалізму стала реальною життєвою справою мільйонів людей і.. вона вже дає свої плоди як в галузі економічній, так і в галузі морально-психологічній (Талант.., 1958, 23).
Пожина́ти (пожа́ти) плоди́ чого, чиї — користуватися результатами чого-небудь зробленого, досягнутого. Будуючи комунізм, вони [народи СРСР] вже пожинають прекрасні плоди своєї праці (Рад. Укр., 11.VIII 1959,1).
4. род. пло́ду, рідко. Те саме, що рід 1; родина, рідня. Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (Котл., I,1952, 193); // Нащадки. Який дід, такий його плід (Номис, 1864, № 7195).
На плід — для одержання потомства; на розплід; [Нема́] ні ро́ду, ні пло́ду див. рід; Оди́н рід, оди́н плід; Одно́го ро́ду, одно́го пло́ду див. рід.
5. род. пло́ду, рідко. Те саме, що поро́да 1. За ним вели гнідого коня арабського плоду (Панч, Гомон. Укр., 1954, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 585.