ПЛЯ́ШКА, и, ж. Скляна посудина (перев. циліндричної форми) для рідин, яка має вузьку довгасту шийку. Він і вийняв з кишені повну пляшку з сивухою і чарку (Кв.-Осн., II, 1956, 233); Бульба добивав посуд — сулії, пляшки зеленого та синього скла, карбовані срібні кубки і турецькі чарки (Довж., І, 1958, 220); Кундель смачно п’є воду із пляшки (Козл., Ю. Крук, 1950, 59); // розм. Така посудина з спиртним напоєм. Поганий той колектив, де є до пляшки актив (Укр.. присл.., 1955, 393); Що за пляшкою придбали їх батьки, — Вони потве́резу протринькали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 185); Артьомов багатозначно переморгнувся з господарем і на стіл поставив пляшку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149); // військ., розм. Така посудина з запалювальною або вибуховою сумішшю. — Шість танків [підірвав]! — підтвердили Романові товариші.. — Чим? — Пляшками, — сказав Роман. — Дай, думаю, спробую, що воно за пляшки. Кинув — горить! (Довж., І, 1958, 386); Хто.. міг забути, як минулої весни в боях біля Дністра Багіров верхи на коні з пляшкою в руці помчав по полю за німецьким танком і підпалив його? (Гончар, III, 1959, 188); // Кількість рідини, що входить у таку посудину. Олексій.. казав подать собі ще дві пляшки вина (П. Куліш, Вибр., 1969, 302); Тимко.. випив настояну на перцеві пляшку самогону (Тют., Вир, 1964, 123); — Стьопко, голубе! — заволав він у розпачі. — Принеси пляшку квасу холодного (Тулуб, В степу.., 1964, 26).
◊ Лі́зти в пля́шку див. лі́зти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 603.