ПЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до плямува́ти. [Неофіт-раб:] Чи верне чиста одіж чистоту моїй, щодня плямованій, дружині? (Л. Укр., II, 1951, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 603.