ПЛЮ́ЩИТИ ¹, щу, щиш, недок., перех.

1. Натискаючи на що-небудь, б’ючи по чомусь, робити його плоским, тонким. Коваль гатить молотком, плющить залізо (Горд., II, 1959, 171).

2. Натискаючи на що-небудь, б’ючи по чомусь, роздавлювати його. Берестовець.. плющив чобітьми синювато-білі мушлі оббитого з стін вапна (Перв., Опов.., 1970, 140); * Образно. В свою Троянці также чергу В одбої поралися зверху, Рутульців плющили, як мух (Котл., І, 1952, 234).

ПЛЮ́ЩИТИ², щу, щиш, недок., перех. Закривати, заплющувати (очі). Душно йому, важко; плющить він очі… (Мирний, II, 1954, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 602.

Плющити, щу, щиш, гл. Закрывать глаза. Плющить він очі. Мир. ХРВ. 304.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 199.