ПЛЮ́ШЕВИЙ, а, е. Прикм. до плюш; // Пошитий з плюшу. Широкоплечий циган.. у широких зелених плюшевих шароварах.. лежить на животі (Тют., Вир, 1964, 69); // Покритий, оздоблений плюшем. Варто йому.. переступити червоний плюшевий бар’єр — і він на арені (Ткач, Арена, 1960, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 601.