ПЛЮ́ТА, и, ж., діал. Негода. Який там посуш у таку плюту! Все навколо було мокре, як хлющ (Загреб., Європа 45, 1959, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 601.

Плюта, ти, ж. Дождь, дождливая погода. А дождж такий пере, плюта така. Гн. II. 63. Ум. Плютка. Ой на дворі плютка, тогди нам добре тутка. Гол. IV. 318.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 199.