ПЛЮ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією. Незабаром він почув плюскання хвилі об крижину (Трубл., І, 1955, 143); Плюскання дощу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 600.