ПЛЮСК, у, ч. Те саме, що плю́скіт. Хвилями річка на човен аж скаче — Відскакують з плюском хвилі від човна (Коцюб., І, 1955, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 600.