ПЛЮГА́ВСТВО, а, с., зневажл. Те саме, що гидо́та 1. [Прочанин:] Коли ти справді отаке плюгавство вчинив, то краще вже тобі мовчати (Л. Укр., III, 1952, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 599.

Плюгавство, ва, с.

1) Гадость, мерзость, нечистота.

2) соб. отъ плюгавець. І жидів, того плюгавства, мов на ярмарку в Ромні. Котл. Од. 490.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 198.