ПЛУТЯ́ГА, и, ч. і ж. Лукава, хитра людина; шахрай. Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився, і завжди вихвалював мистецького плутягу (Мирний, III, 1954, 330); — Два роки тому на.. вокзалі такі плутяги вкрали в однієї панійки візочок разом з дівчинкою (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 597.