ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (Котл., І, 1952, 272); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту, що складається з двох відокремлених і прямо протилежних начал: плоті і душі (Наука.., 8, 1959, 45); // Людське тіло як носій, джерело чуттєвості. Бий поклони! І плоть старечу усмиряй. Святе писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Шевч., II, 1963, 55); Не було в тім парубоцькім збентеженні грішного збурення плоті, а схвилювала хлопця лиш незборима сила дівочої краси (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 350); // перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь. Для художника явище є тією плоттю, на основі якої він тільки і може вірно розкрити дійсність (Мист., 2, 1956, 16).
∆ Кра́йня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа. Справжнім фімозом можна вважати лише такий ступінь звуження крайньої плоті, коли з’являється утруднення в сечовипусканні і затримка сечі (Хвор. дит. віку, 1955, 196).
◊ Во пло́ті — втілений у реальний, матеріальний образ. І сина божія во плоті На тій Голгофі розп’яла [Іудея] Межи злодіями (Шевч., II, 1963, 282); Набира́ти (набра́ти) пло́ті і кро́ві — втілюватися в певній формі, наповнюватися конкретним змістом; Одна́ (єди́на) плоть — одне нерозривне ціле. Мені здається, що ми — одне ціле: одна думка, одна плоть. І вже не лише у неї болить вивихнута нога, а біль і жаль пронизує всього мене (Збан., Малин. дзвін, 1958, 222); Його [В. Маяковського] рядки, немов бичі свистючі, Пекли й разили, щоб навік збороть, Проти ворожої ставав він тучі, Бо знав, що клас і він — єдина плоть (Рильський, III, 1961, 62); Плоть і кров чия; Плоть від (од) пло́ті кого, чого: а) рідна дитина, дитя. І вперше він синам сказав: — Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (Бажан, Вибр., 1940, 164); б) породження. Партія — плоть і кров нашого народу (Цюпа, Україна.., 1960, 300); Радянська творча інтелігенція є плоть від плоті народу, невід’ємна його частина (Рад. літ-во, 7, 1967, 4); У плоть і кров увійти́ (ввійти́) — цілком укоренитися, стати невід’ємною частиною чого-небудь. Усе це [хатина, річка, квіти], звичайно, нам рідне, до болю знайоме, Це те, що з дитинства ввійшло в нашу плоть, в нашу кров (Гірник, Друзі.., 1953, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 593.