ПЛОСКІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до пло́скінь; // Вигот., зробл. з плосконі. У білій плоскінній сорочці По пасіці ходе дідок (Манж., Тв., 1955, 40); Сонце з причілкового вікна впало на плоскінну білясту основу (Цюпа, Три явори, 1958, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 592.

Плоскінний, а, е. Сдѣланный изъ плосконі. Дасте на мене шитую сорочку. — Де ж тобі, мила, шитої узяти? Будеш, тя мила, в плоскінній лежати. Мет.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 197.