ПЛО́МІНЬ, меню, ч., поет. Те саме, що по́лум’я. Беруть руду, кладуть у піч — в огненні пащі домен, де безперервно день і ніч жаркий палає пломінь (Забіла, У.. світ, 1960, 115); *У порівн. Онде зірка палає, мов пломінь (Л. Укр., І, 1951, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 591.