ПЛОМБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Запечатувати що-небудь, накладаючи пломбу (у 1 знач.). — Склад він замикає і пломбує. І вікна в порядку, і пломба непорушена, а яйця пропадають (Томч., Готель.., 1960, 266).

2. Класти в зуб пломбу (у 2 знач.). Пошкоджені зуби видаляють або пломбують (Шк. гігієна, 1954, 96); // Закривати отвір у чому-небудь, закладаючи його пластичною речовиною, що твердне. Після установки скоби на потрібний розмір її пломбують — заливають воском чи мастикою в місцях регулювання гвинтів (Фрез. справа.., 1957, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 591.