ПЛОДОНІ́ЖКА, и, ж., бот. Частина стебла, на якій тримається плід. Знімаючи плоди, плодоніжку обов’язково видаляють, щоб під час транспортування вона не колола суміжні плоди (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 589.