ПЛОДОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.

1. Здатність регулярно давати приплід, плодитися (у 1 знач.). Дяк Кирило Якимович.. відомий на всю єпархію своєю надзвичайною скупістю і плодовитістю. Його чотирнадцять синів і не менше п’ятдесяти внуків теж були дяками (Довж., І, 1958, 175).

2. перен. Здатність створювати що-небудь у великій кількості. Важко знайти не лише в українській, а і в світовій літературі XIX ст. іншого письменника такого широкого розмаху, такої невтомної енергії і плодовитості, як Іван Франко (Від давнини.., І, 1960, 481).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 589.