ПЛИТКИ́Й, а́, е́, діал.

1. Мілкий, неглибокий. Життя текло, мов річка, плитка і намулиста (Фр., V, 1951,412).

2. перен. Поверховий. Вони [великі митці] поборники високої правди, а не раби плиткої правдоподібності (Рильський, Веч. розмови, 1964, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 584.