ПЛИВЕ́ЦЬ, вця́, ч., діал. Плавець. Аж от звідкілясь із’явивсь човник, а в човникові сидів парубчак.. Жартухи заздалегідь змовилися перепинити пливця (Крим., Вибр., 1965, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 581.