ПЛЕ́ТИВО, а, с.

1. рідко. Дія за знач. плести́. Такі ж берестові постоли, дідового плетива, й на Сергієві (Мушк., Чорний хліб, 1960, 4).

2. Що-небудь сплетене, переплетене. Там є чудова, тиха затока з химерним плетивом куширу, з заростями латаття (Коп., Як вони.., 1948, 59); Червоніли в поріділому плетиві гілок кетяги глоду та горобини (Коз., Сальвія, 1959, 93); // Плетений мереживний виріб. * У порівн. Пропускають [плащі] зимний вітер, наче плетива венецькі (Л. Укр., І, 1951, 310); // перен. Складне переплетення чого-небудь (дій, процесів, станів і т. ін.). Те, що в нормальних умовах Ольга вважала б за чисто випадкове, тепер в’язалося в її уяві в одне суцільне плетиво причин і наслідків (Вільде, Сестри.., 1958, 367).

3. Певний вид переплетення у плетеному виробі. Ажурне плетиво використовується при виготовленні мережив для білизни, покривал, завіс і т. д. (В’язання.., 1957, 3).

◊ Пле́тиво слів, ірон. — багатослівна (звичайно малозмістовна) манера висловлення. Захоплення.. химерним плетивом слів робить твір важким для сприймання (Рад. літ-во, 1, 1962, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 579.