ПЛЕСЬ, виг.

1. Звуконаслідування, що передає звук від руху, падіння рідини або удару по її поверхні. Весело грає риба, тільки й чути: плесь, плесь (Грим., Подробиці.., 1956, 53).

2. розм. Уживається як присудок за знач. плесну́ти і плесну́тися. Море тихо плесь та плесь (Ів., Вел. очі, 1956, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 578.