ПЛЕСКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ПЛЕСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до плеска́ти. Тихо усюди, аж мертво тихо, тілько плескотять його ноги, бредучи водою (Мирний, І, 1954, 309); Десь близько, ніби сріблястий дзвіночок, плескотів потік (Скл., Карпати, II, 1954, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 577.