ПЛЕСК, у, ч. Те саме, що пле́скіт. Плеск Дніпра був ніжним і невиразним (Ю. Янов., І, 1958, 103); З тихим плеском, таємничо Плине човник (Л. Укр., IV, 1954, 160); Юрій жбурнув волосінь. Дрібні хвильки розбіглися од плеску (Автом., Щастя.., 1959, 16); Купаються усі у срібних бризках, як в росі.. В воді і сміх, і плеск, і шум… (Сос., II, 1958, 352); І зал встає, і знову лунає плеск долонь (Гонч., Вибр., 1959, 323).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 576.